Моя філософія вчителя

              Костянтин Паустовський писав про те, що кожна мить, кожне слово, кожна думка – золоті крихти, які треба збирати десятиріччями, щоб потім перетворити у сплав і викувати з нього свою «золоту квітку». Роками вчитель йде до цього. Якими будуть його уроки – залежить від багатьох факторів.

              Найважливіше для мене, як вчителя, звичайно, професіоналізм та компетентність: прагнути знати та вчитись працювати над собою, вчитись спілкуватися з учнями та вдосконалюватись.

             Перед вчителем-словесником постає важливе завдання — сформувати національно-мовну особистість, яка має володіти такими уміннями та навичками:

-         виявляти інтерес до вивчення української мови, відчувати потребу в здобутті знань і виробленні комунікативних умінь;

-          створювати тексти, використовуючи різні мовні і мовленнєві засоби;

-          імпровізувати мовлення відповідно до ситуації спілкування; 

-         будувати монологічний виступ, зокрема й дискусійного характеру;

-         користуватися різними стилями й типами мовлення;

-         дотримуватись основних правил спілкування під час монологічного та діалогічного мовлення.

              Ще Костянтин Ушинський говорив, що мова народу є відображенням батьківщини і духовного життя народу: «Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх додавання і видозміни, але безліч понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови. Такий цей великий народний педагог — рідне слово».

              Формування національно-мовної особистості на уроках української мови є необхідною передумовою для виховання національно свідомих українців. Літературній освіті також відведено особливу роль у формуванні соціального й морального обличчя  громадян нашого суспільства, оскільки література є потужним джерелом духовності. У художній літературі виражаються моральні цінності, ідеали, традиції, ментальність, національна свідомість. Оволодіння літературою — це шлях до досконалого оволодіння мовою. Адже першоелементом літератури є мова в різноманітних стильових вираженнях.

              У кожній дитині природа закладає певний творчий потенціал. Вважаю, що завдання вчителя — допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою. І нехай не кожен учень вийде зі школи високоосвіченим, але, на мою думку, допомогти кожній дитині знайти себе – наш обов’язок. Василь Сухомлинський стверджував, що за маленькою шкільною партою твориться народ. А творять його  в першу чергу вчителі української мови та літератури, «наставники думки, волі, духу людини», бо наука рідної мови, літератури – наука про найголовніше: про Україну, рідну землю, її силу й красу, її минуле й майбутнє.

            В моєму баченні уявлення про ідеального вчителя характеризується чималою кількістю якісних показників. Головні з них:

-         освіченість (у вимірі національної освіти);

-         доступність методів педагога для учнів;

-         розуміння природи дитини, бачення в ній задатків майбутніх здібностей  для певного виду майбутньої діяльності;

-         моральність педагога як зразок поведінки для вихованців.

              Відразу не можливо стати успішним, тому все, що робитимеш на шляху, потрібно любити. Адже все, що трапляється нам в житті, — це великий особистий досвід. Без любові неможливо працювати успішно та чогось досягти.